Ми любимо Україну! Зелені свята Трійця

Ой, земле, радістю умийся - Прийшла до нас Зелена Трійця! 

Нехай Господь нам душу гріє, А поле житом зеленіє!
М.Пономаренко.

Зелені свята – дуже давнє народне дохристиянське свято, яке символізує остаточний прихід літа. Це завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі Зелених свят тисячі років лежали культ рослинності і магія заклинання майбутнього урожаю. З святами пов'язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї.

 Зелені свята мають Християнську і перед-Християнську традицію. Згідно з християнськими уявленнями Трійця - це три обличчя Бога? Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Характерним для предків було уявлення й про те, що Трійця складається із Спасителя, Богоматері і Миколи.

Християнське троїцьке свято встановлене в пам'ять зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорили, переповідаючи священикам вчення Христа. А на місці зішестя був збудований перший християнський храм. З того часу Трійця вважається днем народження християнської церкви. Згідно з іншою легендою, Зелені свята вшановують сотворення всесвіту — цього дня, Господь сотворив Землю і засіяв її зеленню. За Українською Міфологією, на Зелені свята мати Слава породила сина Трояна зеленню.

З прийняттям християнства Зелені свята почали називатися ще й Трійцею. Відзначається на 50-й день після Пасхи, звідси друга його назва — П’ятидесятниця. Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць. 

В народній традиції день Трійці входить до циклу пов’язаних між собою святкових днів, які починаються з четверга сьомого тижня після Паски, який має назву Семик. Наступна помітна дата Троїцького циклу - субота в переддень Трійці, один із головних поминальних днів у році («родительська субота», «задушна», «троїцькі діди»). Після Троїцької неділі починався Троїцький тиждень (або Русальний, Проводи), у складі якого виділяються дві дати: Духів день (понеділок) і четвер, який має назви Навська Трійця, Трійця умерлих, Сухий день, Кривий четвер.

Трійця — символ, що виражає триєдність. За давніми уявленнями, Трійцю складали Яв — світ явний, земний; Нав — світ невидимий, духовний і Прав — світ законів матеріального і духовного буття. Золоте Трисуття (Тризуб) — символ бога Трояна, який тримає три Сонця. Воскова свічка-трійця, запалена «живим вогнем» на Різдво молодого Божича-Сонця та на Водохрещу, — то Божа пам’ять про творення трьох небесних світил: Сонця, Місяця і Зорі, що їх принесло первовічне Дерево життя.

Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живо-силля природи, в яку вони свято вірували. Це підтверджується всією сукупністю дійств — оздобленням помешкань травами та гілками дерев, а також русалієвими дійствами, проти яких виступала церква. Для дайбожичів літні дерева, особливо дуби, були священними, їм поклонялись, біля них влаштовували жертвоприношення й ритуальні обрядові. Це ж стосувалося гаїв, озер, криниць і річок. Одне слово, довколишня природа була духовним опертям народної релігійної структури. Гімном та пошанівком природі призначалися й зеленосвятські дійства.

Здебільшого Зелений тиждень починався з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто намагався нарвати їх «на дев’яти межах» і давав коровам, щоб було багато молока. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

Дівчата йдуть на поля, в левади, чи в ліс і там "завивають вінки – на всі святки" і при цьому співають:

Ой, зів'ю вінки та на всі святки,
Ой, на всі святки, усі празнички,
Бо в саду весна розвивається,
Дочка батька дожидається:
"Ой, мій батеньку, мій голубчику,
Ти прибудь сюди хоч на хвилечку,
В мене в тинові під ворітеньки
Синє море все розливається,
Ой, не море ж то розливається,
Пани-гетьмани із'їжджаються..."